На сьогоднішній день у світі існує 7150 мов, що належать до 142 мовних сімей. Вони зароджувалися і розвивалися в різні історичні епохи і дійшли до наших днів у своєму перетвореному та закінченому вигляді. Але така велика мовна різноманітність — не показник, адже майже 70% населення Землі використовує лише 40 мов, а переважна більшість із 7110, що залишилися, є вимираючими.
Історія писемності
Початком розвитку мови та писемності — у нашому сьогоднішньому розумінні — можна назвати появу перших піктографічних символів та ієрогліфів: у період з V до VI століття до нашої ери. У ході археологічних досліджень вони були знайдені в Месопотамії, в Сіро-Палестинському регіоні, на території сучасної Абхазії та на річці Хуанхе в Китаї. Дані письмена відносяться до так званої «протописьменності», і розвинулися до цього листа лише до III-II століть до нашої ери.
Так, «справжній» лист у вигляді структурованих символів з'явився в Стародавньому Єгипті в 3100 до нашої ери, в північно-західному Індостані — в 3000 до нашої ери, і в Стародавньому Шумері — в 2750 до нашої ери. Пізнішими роками датують письмена, знайдені в Перу (2500 до н.е.), на Криті (2000 до н.е.) і в Китаї (1400 до н.е.). З 1000 до 100 років до нашої ери були створені малоазійські алфавіти, етруський алфавіт, єврейський квадратний лист і набатська писемність. Що стосується латинського алфавіту — найпоширенішого на сьогоднішній день, то він походить від етруського: приблизно 400 року до нашої ери.
Знаковою подією для світової писемності став винахід паперу в Китаї — приблизно одночасно з народженням Христа (0 рік нашої ери). Вона стала універсальним, і найголовніше — мобільним носієм інформації: на відміну від громіздких кам'яних табличок і панцирів черепах, і набула широкого поширення спочатку серед еліт, а потім серед середнього класу.
Паралельно з азіатською писемністю розвивалася європейська — на основі латинського алфавіту, прийнятого в Римській Імперії. Але до сучасного вигляду вона прийшла лише до 1300 року, коли було відроджено каролінгський мінускул і було затверджено так зване «гуманістичне» лист. У 1700 року у Росії було прийнято кирилиця («громадянський шрифт» Петра I), а ХІХ столітті почалася глобальна адаптація латинського алфавіту під інші мови. На сьогоднішній день він є найпоширенішим і використовується в 131 зі 195 країн світу.
Цікаві факти
- З існуючих 7150 мов переважну більшість (90%) можна почути лише в Африці та Азії. На них говорять загалом 90-100 тисяч людей. Ці діалекти вважаються такими, що вимирають, і скорочуються кожне десятиліття.
- Однією з найвидатніших поліглотів, відомих світової історії, був Джузеппе Гаспаро Меццофанті (Giuseppe Gasparo Mezzofanti) — італійський кардинал, який розмовляє 60 мовами.
- Найпоширенішим символом у світі є латинська буква «e». Спеціально для того, щоб знизити її значущість і спростувати її незамінність, Ернест Вінсент Райт (Ernest Vincent Wright) у 1939 році написав роман «Гедсбі» (Gadsby), що складається з 50 тисяч слів, які не містять у собі цієї букви.
- Найбільший запас ієрогліфів — у китайській мові: понад 80 000. Але майже всі з них не використовуються у повсякденному житті, і для розуміння 99% написаного в пресі та інтернеті достатньо знати лише 2000 ієрогліфів. А для 80% розуміння вистачить і 500 ієрогліфів.
- Якщо розмір шрифту дорівнює 12 пунктів, стандартна сторінка формату А4 вміщує в середньому 2400 символів без пробілів. Таким чином, 1000 знаків займає близько 2/5 сторінки, 2000 знаків - 4/5 формату А4.
- Швидше за всіх у світі друкувала Стелла Паджунас (Гарненд) (Stella Pajunas-Garnand). У 1946 році вона розвинула швидкість 1080 символів за хвилину на електричній друкарській машинці IBM. Сучасній переможниці, англійці Барбарі Блекборн (Barbara Blackburn), не вдалося побити цей рекорд на комп'ютерній клавіатурі. 2005 року вона за хвилину набрала 1060 символів.
- Середня швидкість набору становить близько 200 знаків за хвилину. Виявляється, чоловіки друкують швидше за жінок, хоча їм рідше доводиться набирати тексти.
- У Великому академічному словнику 150 000 слів.
У інформаційне XXI століття всі текстові дані переводяться у цифровий вигляд, і різними мовами. У випадку з художніми творами та історичними хроніками переклад та редагування доручаються фахівцям, а для малозначущих текстів існують автоматичні алгоритми, вбудовані в онлайн-перекладачі та «знакочиталки». Останні «вміють» вважати не лише кількість символів (з пробілами і без пробілів), але також кількість абзаців, слів (односкладових та багатоскладових), складів, речень, параграфів тощо. Це значно спрощує роботу з текстовою/мовною інформацією, та дозволяє приводити її до належного вигляду автоматично і без використання словника.
